Як звільнитися зі служби, якщо ви підписали контракт до кінця особливого періоду
Додаткові роз'яснення
Особливий період виявився настільки затяжним, що декому вже набридло воювати. І це природньо – люди втомилися, хочуть відпочити або й зовсім переключитися, побути з сім’єю чи цю сім’ю створити. Були і звернення, і мітинги, і матері виходили під облдержадміністрації, а військовослужбовці все служили.
Спочатку російської агресії на сході України частина чоловіків та жінок підписали контракти зі Збройними силами на 3 або 5 років, а деякі – аж до кінця війни. Війна все не закінчувалася, укомплектованість підрозділів Збройних сил була, м’яко кажучи, незадовільною. Після проголошення “особливого періоду” і часткової мобілізації у березні 2014 контракти цим військовослужбовцям продовжували автоматично, і по суті, ставали вони також безстроковими. Контракт до кінця особливого періоду фактично зробив військовиків заручниками, бо звільнитися вони не могли.
Соціальна напруга зростала і керівництво розуміло, що довго вони людей таким чином не втримають. 7 січня 2017 року набрав чинності закон, який скасував явище “контракт до кінця особливого періоду”. Він дав можливість військовослужбовцям, які підписали такі контракти, звільнитися протягом року, тобто до 7 січня 2018-го. Однак звільнитися змогли не всі, оскільки треба було відслужити як мінімум 18 місяців (для осіб, які несли службу за контрактами на 3 чи 5 років, які були автоматично продовжені до кінця ОП) і 24 місяці (для осіб, які мали на руках контракти до кінця ОП). Станом на 7 січня 2018 р не в усіх пройшли встановлені законом строки служби , а лавка прикрилася. Генштаб повідомляв, що за це річне “вікно” встигло звільнитися 10% щасливців, які мали такі контракти.
Новий і вдосконалений закон, який дозволяє звільнитися таким контрактникам, президент тримав у себе два місяці і все ж підписав 20 червня поточного року. Тож закінчимо преамбулу і перейдемо до питань практичних: як і кому можна звільнятися, що писати, як виглядає рапорт, скільки чекати тощо. Крім того, за неофіційною статистикою, яка зустрічається у ЗМІ, збираються звільнятися близько 10 тис. військовослужбовців, Міністерство оборони повідомляє, що ця цифра складає — 6–7 тис. осіб.
“Перекриватимемо дефіцит кадрів із наявних ресурсів, тобто підвищуватимемо військових на вільні посади. Також прийматимемо нових громадян на військову службу за контрактом. Думаємо, це не стане проблемою й ми вирішимо кадрове питання”, — передає “Тиждень” слова начальника відділу формування військової кадрової політики Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Віталія Бабіча.
На кого поширюється закон?
На всіх тих, хто не увійшов у попередній законопроект і не встиг звільнитися до 7 січня 2018 року. Військовослужбовці, яким автоматично продовжили їхні трирічні чи п’ятирічні контракти, і вони вже відслужили термін 18 місяців з дати продовження дії контракту, можуть писати рапорт на звільнення. Військовослужбовці, які підписали контракт до кінця особливого періоду, і вже відслужили 24 місяці, теж пишіть рапорт. Ну звісно, якщо є бажання. Якщо хочете лишатися в ЗСУ, вас це не стосується.
Коли можна звільнятися?
Як повідомила юридична служба ЗСУ на своїй сторінці у Facebook, звільнення почалося з 1 липня 2018 року.
Однак не все так швидко. Є військовослужбовці, які виконують завдання в районі проведення ООС, є військовослужбовці, які не виконують ці завдання. Доля їхня різна.
Почнемо з останніх. Військовослужбовці ЗСУ, які набули права на звільнення (тобто відслужили 18 місяців або 24), до 23 червня 2018 року (до вступу нового закону в силу) будуть звільнятися протягом трьох місяців у таких обсягах:
(*узагальнені показники щодо органів військового управління з урахуванням підпорядкованих військових частин):
до 01 серпня 2018 року – до 25%;
до 01 вересня 2018 року – до 25%;
до 23 вересня 2018 року – до 50%.
Військовослужбовці, які задіяні в ООС (але правильно називати “які виконують завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України”), зможуть звільнитися лише після закінчення ними виконання своїх завдань протягом трьох місяців.
Юристи говорять, що це свого роду теж пастка, бо закон не прописує граничні терміни виконання такого завдання. Деталі процесу звільнення військовослужбовців нам розповіла юристка та голова правління громадської організації “Всеукраїнська правозахисна організація “Юридична Сотня” Леся Василенко.
Для таких військовослужбовців з контрактом до кінця ОП, які перебувають на даний час в зоні АТО (ООС), написано, що звільнитися вони можуть тільки після закінчення виконання ними завдань. Чіткого формулювання, коли ці завдання закінчаться, немає? Як бути з цим?
Насправді є, просто ця інформація знаходиться “для службового користування” чи під грифом “таємно”. Кожна військова частина має перелік завдань, з визначеним порядком їх виконання та строками. Кожен командир володіє цією інформацією в повному об’ємі, а командування чітко орієнтується в графіках виконання завдань всіма військовими частинами. Проте, розповсюджувати цю інформацію командири не мають права. І це цілком нормально. Особливо в умовах війни. Коли військова частина чи її підрозділ(и) завершують завдання, їх, як правило, виводять в пункти постійної дислокації (ППД), які знаходяться за межами районів проведення бойових дій.
Що робити військовослужбовцям, якщо ППД їхньої частини знаходиться в зоні бойових дій?
Дійсно, є кілька таких бригад, новостворених, які знаходяться в районах проведення ООС. Але ці військові частини так само, як і всі інші, мають графіки виконання завдань. Те, що 81 чи 53 бригади дислокуються в районах бойових дій не значить, що вони постійно і безперервно залучені до виконання завдань. Звільнення військовослужбовців в таких бригадах можливе саме в той період, коли завдання не виконуються.
Щодо працівників військкоматів та не бойових частин, які знаходяться в районах бойових дій, то ці підрозділи Міністерства оборони не задіяні в завданнях, а просто знаходяться в районах бойових дій і працюють згідно звичайного графіку. Відповідно з таких структур звільнення може відбуватись у звичайному порядку.
Звісно, вже є звернення від військовослужбовців та працівників щодо того, що командири сказали, що звільняти не будуть саме з тієї причини, що частина знаходиться в районі проведення ООС. Така інформація не підтверджується кадровими службами ГШ ЗСУ і прямо суперечить роз’ясненням до Директиви Д-1, які були направлені командирам частин.
Чи можуть бути проблеми зі звільненням кадрових офіцерів?
Ні, таких ситуацій не має виникати. Закон не передбачає відмінних процедур звільнення, залежно від звання чи посади. Дійсно, можуть виникати нюанси, якщо командування не хоче і не може собі дозволити втратити цінні кадри. Або, навпаки, коли по людині, яка бажає звільнитись, є певні невирішені проблеми в частині. В таких випадках може відбуватись гальмування процедури звільнення. Людина не потрапляє в графіки, не приймаються рапорти тощо. Але це радше винятки, ніж правила.
З чого починається звільнення?
Рапорт – це перший крок. Військовослужбовці, які мають намір звільнитися з лав ЗСУ, пишуть рапорт у двох примірниках. Якщо ви раніше писали рапорт на звільнення, наприклад, минулого року, військовослужбовці, які вже були в таких ситуаціях, радять написати його ще раз. На вашому екземплярі необхідно, щоб вам поставили відмітку про прийняття вашого звернення. Ефективніше робити це у присутності двох свідків (можна взяти товаришів по службі), щоб вони розписалися на вашому екземплярі, що рапорт був поданий за їхньої присутності.
Рапорт пишеться в довільній формі, щоб це було читабельно. Писати треба від себе. Ось такі варіанти пропонує “Юридична сотня”.
У разі відмови військовослужбовцю у задоволенні рапорту необхідно надати мотивовану письмову відповідь, чому саме його не можуть звільнити. Інакше наступна інстанція – суд.
Продовжуємо говорити з Лесею Василенко, наскільки в суді можна оскаржити такі причини як, наприклад, “нема ким замінити”, неукомплектованість, загострення на фронті і так далі…?
Ну, по-перше, до судів справи доходять у виняткових випадках. На сьогоднішній день всі суди, пов’язані зі звільненням з контрактів стосуються переважно звільнення в ті періоди, коли питання лишалось не вирішеним законодавчо.
По-друге, отримати письмове обґрунтування на відмову прийняти чи задовільнити рапорт фактично неможливо. Перелік причин відмови найрізноманітніший: загострення на фронті, неукомплектованість частини, очікування переведення нових кадрів, брак інформації про порядок і можливість звільнення, небажання звільняти через вредність і тд. Жодна з цих причин, звісно, не буде заявлена ніде офіційно.
Як правило, в таких випадках військовослужбовець може звернутись до вищого командування, направити рапорт/звернення на ГШ ЗСУ і Міністерство оборони, зателефонувати на гарячу лінію ГШ чи МО. Можна також звернутись до громадських організацій за допомогою щодо оформлення відповідних звернень.
Чи правильно я розумію, що цей закон НЕ ДІЄ в умовах воєнного стану і загальної мобілізації?
Абсолютно вірно. Стаття 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” передбачає, що в разі воєнного стану майже всі підстави для звільнення перестають діяти.
(!) Військовослужбовці, які уклали звичайні контракти і вже взялися писати рапорт, знайте, на вас цей закон не діє. Ви зможете звільнитися тільки після закінчення вашого контракту.
***
Серед військовослужбовців таке явище як “контракт до кінця особливого періоду” став уже своєрідним мемом. У соцмережах навіть група з іронічними фотожабами є, яка йому присвячена, цьому довгому “незакінченню війни”.
Але якщо серйозно, медаль має два боки. 2014-2015 роки люди протрималися на голому ентузіазмі, патріотизмі та вірі, що Росія не затримається так довго на Донбасі. Потім почалися соціальні проблеми, психологічні, сімейні. Однак контрактників треба було якось втримати. Навіть способом пожиттєвих контрактів. Так, ніхто з керівництва звісно цього не скаже чесно і публічно, однак їх теж можна зрозуміти. Ніхто точно не знав, скільки людей підуть з армії. Така помилка була би занадто дорогою.
Інший бік медалі озвучують самі військовослужбовці, мовляв, “дайте нам нормальні умови служби, зарплату, розумних командирів і нікуди ми не підемо”. І їх теж можна зрозуміти. Чому так довго тягнули з підписанням цього закону – робіть висновки самі. Однак можна припустити, що на сьогоднішній день до звільнення декількох тисяч чоловіків та жінок ЗСУ готові.